Під час дослідження взаємодії електричних зарядів постає питання, чому виникають сили, що діють на заряди, і як вони передаються від одного заряду до іншого.
Заряджене тіло створює у просторі навколо себе електричне поле.
Електричне поле - форма матерії, яка існує навколо заряджених тіл і виявляється в дії з деякою силою на заряджене тіло, що перебуває в цьому полі.
Електричне поле поширюється в просторі зі швидкістю поширення світла. Завдяки цій властивості взаємодія між двома зарядами починається не миттєво, а через певний інтервал часу. Людина не може безпосередньо, за допомогою органів чуття, сприймати електричне поле, проте його матеріальність, тобто об'єктивність існування, доведено експериментально. Електричне поле є складовою єдиного електромагітного поля. Джерелами електричного поля можуть бути рухомі електричні заряди та змінні магнітні поля. Електричне поле, створене тільки нерухомими зарядами, є незмінним у часі, його називають електростатичним.
Електричне поле, що оточує заряджене тіло, можна досліджувати за допомогою пробного заряду. Зрозуміло, що він не має змінювати досліджуване поле, тому як пробний заряд доцільно використовувати невеликий за значенням точковий заряд (фізична модель зарядженого тіла, розмірами якого можна знехтувати порівняно з відстанями від нього до інших заряджених тіл, що розглядаються). Для вивчення електричного поля в деякій точці слід у цю точку помістити пробний заряд \(q\) ш виміряти силу \(\vec F\), яка на нього діє. Очевидно, що в точці, де на заряд діє більша сила, електричне поле є сильнішим. Однак сила, яка діє на пробний заряд в електричному полі, залежить від цього заряду А от відношення \(\frac{\vec F}{q}\) від заряду не залежить, тож це відношення можна розглядати як силову характеристику поля.
Електричне поле, що оточує заряджене тіло, можна досліджувати за допомогою пробного заряду. Зрозуміло, що він не має змінювати досліджуване поле, тому як пробний заряд доцільно використовувати невеликий за значенням точковий заряд (фізична модель зарядженого тіла, розмірами якого можна знехтувати порівняно з відстанями від нього до інших заряджених тіл, що розглядаються). Для вивчення електричного поля в деякій точці слід у цю точку помістити пробний заряд \(q\) ш виміряти силу \(\vec F\), яка на нього діє. Очевидно, що в точці, де на заряд діє більша сила, електричне поле є сильнішим. Однак сила, яка діє на пробний заряд в електричному полі, залежить від цього заряду А от відношення \(\frac{\vec F}{q}\) від заряду не залежить, тож це відношення можна розглядати як силову характеристику поля.
Напруженість електричного поля в даній точці - векторна фізична величина, яка характеризує електричне поле й дорівнює відношенню сили, з якою електричне поле діє на пробний заряд, поміщений у цю точку поля, до значення цього заряду:
\(\vec E = \frac{\vec F}{q}\)де \(\vec E\) - напруженість електричного поля (його силова характеристика), \(\vec F\) - сила, з якою електричне поле діє на пробний заряд, що поміщений у точку, в якій досліджують електричне поле, \(q\) - значення самого електричного точкового заряду. Напруженість є векторною величиною, яка визначає значення сили, що діє на заряджене тіло, та її напрям. Для вимірювання напруженості електричного поля використовують одиницю вимірювання ньютон на кулон (Н/Кл): 1 Н/Кл дорівнює напруженості такого електричного поля, яке діє на заряд 1 Кл із силою 1 Н. Якщо в усіх точках поля на певне заряджене тіло діє однакова сила, то в цих точках напруженість поля буде однакова. Таке поле називають однорідним.
Немає коментарів:
Дописати коментар